На весні сини Одіна, Допивали мед та вина, А за тим зібрались дружно - Треба у похід.
Повдягали обладунки, Чимчикують до чаклунки: - Хай нам скаже стара відьма, Йти чи все ж не йти. Ворожба їх добре знала, Бо не раз вже потерпала, І ватагу цю послала, Аж під три чорти. Пили, гуляли, Горя не знали, Треба ж так усім припало, Раптом у похід.
Без старої розберемось, За столом одним зберемось, Вуса вмочимо у чаші, Най вирує кров. Вояки не те, щоб пили, Просто мед вони любили, Бо без меду то не вікінг - Чисто мухолов. Їли, співали, Чаші здіймали, У розмовах за тостами, Щось пішло не так.
Поміж них сиділа Геста, Чарівниця всього феста, Рудокоса,сіроока, І дугою бров. Як казали потім саги, Ще не бачили наснаги, Із якою вся ватага, Билась за любов. Що було сили, Діжки побили, І мечі блищали грізно, У міцних руках.
Ранком стали рахувати, Від завзяття того втрати, І за голову вхопився, Мудрий вождь Інгвар. У руїнах три будинки, Навкруги лежать ялинки, Затоптали сім підсвинків, І пропав дракар. Зібрались сини Одіна, То у всьому відьма винна, А за тим пішли до неї, І спалили дім…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
Вітаю Вас з Новим 2026 роком!