З тобою вдвох жили немов в раю,
пили кохання х чистої криниці.
Для нас співали соловї в гаю,
для нас світились золотом зірниці.
Сердець биття зливалось в унічон,
кінця цьому здавалося не буде,
Та все минуло мов чарівний сон,
Невже йогог з тобою ми забудем???
Не забувай, прошу, не забувай
Як сяял від щастя наші очі,
Не забувай казковий наш розмай,
Не забувай всі наші дні і наші ночі...
З тобою вдвох ходили зустрічать
Понад рікою зоряні світанки.
З тобою вчились подих тамувать
Як промінь сонця гаснув на світанку.
Звело нас щастя на величний трон,
Кінця цьому здавалося не буде,
Та все минуло мов чарівний сон,
Невже його з тобою ми забудем????
Не забувай, прошу, не забувай
Як сяял від щастя наші очі,
Не забувай казковий наш розмай,
Не забувай всі наші дні і наші ночі...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
1
