Пісенька про дурнів

Враз чомусь згадався хлопчик Буратіно.
Той, що в диво вірив там, в Країні Дурнів.
Чом так мало дива, дурні ж є постійно?
Певно, світ змінився. Менш живуть розумні.

Часто чую фрази нелітературні:
- Ти такий наївний і простий, як двері!
Сам кивай частіше і «коси під дурня», -
Значно легше жити. Менше тратиш нервів.

Часом глянеш ввечір, - всі такі гламурні.
Їм плювать на інших, жесть життя і ціни.
То дуреп чимало. То багато дурнів.
Все шукають – ловлять свого Буратіно.

Що нового в тому. Так в житті буває.
Це як на базарі: хтось когось надурить.
Ми на це спокійно очі закриваєм,
Поки з нас раптово враз та зроблять дурнів.

Хтось почне сміятись: - Вам від того гірше?
Так вже мусить бути. То життя вистава.
Інший скаже мудро: - Може, то на ліпше!
Як же жить без дурнів? Просто нецікаво.