Враз чомусь згадався хлопчик Буратіно.
Той, що в диво вірив там, в Країні Дурнів.
Чом так мало дива, дурні ж є постійно?
Певно, світ змінився. Менш живуть розумні.
Часто чую фрази нелітературні:
- Ти такий наївний і простий, як двері!
Сам кивай частіше і «коси під дурня», -
Значно легше жити. Менше тратиш нервів.
Часом глянеш ввечір, - всі такі гламурні.
Їм плювать на інших, жесть життя і ціни.
То дуреп чимало. То багато дурнів.
Все шукають – ловлять свого Буратіно.
Що нового в тому. Так в житті буває.
Це як на базарі: хтось когось надурить.
Ми на це спокійно очі закриваєм,
Поки з нас раптово враз та зроблять дурнів.
Хтось почне сміятись: - Вам від того гірше?
Так вже мусить бути. То життя вистава.
Інший скаже мудро: - Може, то на ліпше!
Як же жить без дурнів? Просто нецікаво.
Цікаво! Життя дає підказки, а вже "ким бути" у цьому вирії подій, фактів справжніх і брехливих - вибір кожного, та й світ - різноманітний, і в цьому його красота. Бувають такі випадки, що краще дурня послухати...
Дякую, п. Катерино! Справедливо і дуже мудро підмічено. Тут є гірка іронія. Написано кілька літ тому, якось експромтом вийшло, потім доробляв - переробляв. Давно. Хоча такі речі для мене не є характерними. Мої вірші - то серйозна, яскрава, глибинна лірика, часом філософсько- болючі речі.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
Вітаю Вас з Новим 2026 роком!