ДУША-ВЕРБИЧКА (Пісня) Вірш Любови Сердунич Музика Івана Пустового
Я так люблю вербиченьку плакучу,
Вона вітає першою весну...
Сумна краса ніколи не наскучить –
Хоч як спішу, але не промину.
Голублю щиро й трепетно руками,
Їй ніжність я сердечну передам.
Краси її тендітної торкаюсь,
Від того в ній дзвенить жива вода. Приспів: Вербичка, плакуча вербичка,
На листячку срібна роса...
Вербичко, плакуча вербичко,
В тобі – українська краса.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Болить і болітиме завжди. І дійсність є страшною. І прикро коли чуєш від тих, хто далеко від війни : "НУ ТА ЩО ХОЧЕШ, ТО ВІЙНА"... То про що мова може бути, що наш сусід нас має зрозуміти?
klavysjka: НЕ думаю про від'їзд і жодного дня нікуди не тікала. Я українка. Я боляче та соромно за тих, хто кричить за кордоном, що вони дітей ховали від війни. ПОстає питання - А ТІ, ХТО НЕ ПОКИНУ УКРАЇНУ,
у Вас