Намалюю...
Намалюю, намалюю своє місто, А ще площу його парки де так чисто, Де гуляють українки чорноброві, Де стоять фонтани радісно-чудові, Намалюю свою вулицю і школу, І будинки, які виросли навколо, Ще дитинство, яке швидко пролетіло, І ту юність, що лишитись несхотіла. Намалюю квітники посеред міста, І калину, що вдягла своє намисто, І дитинку, що збирає жовте листя, Моя радість, моя гордість рідне місто. Я по Валу прогуляюся раненько, Там де сили набере моє серденько, Там де білка господиня проживає, Ну скажіть мені, де ще таке буває, Намалюю, намалюю, намалюю, Батьківщину свою рідну так люблю я, Бережи Господь місця благословенні, І прийми за все молитви наші денні.
Додав: Lana-Ter (21.10.2016)
| Автор: © Світлана Камишна-Терещенко
Розміщено на сторінці : Вірш-пісня
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1963
# закладок
? про місто
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 4
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин ( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ klavysjka : Так воно і є. З дитинтьва навчена дякувати ГОсподові за все, що мают. Та війна дала зрозуміти, що це потрібно робити щомиті...
virchi : Твір наповнений світлом, як молитвою за те, що багато хто сприймав як буденність, але тепер – як подарунок. Прості слова набувають сили, коли за ними
virchi : Який милий і світлий вірш! Після всіх важких тем про війну та біль - тут відрада (не в мінус іншим віршам про страждання народу!) . Ви створили
virchi : Так, маєте рацію. На відстані усе інакше, але справжній біль і страждання - тут, на Батьківщині
НАЙПОШИРЕНІШІ КЛЮЧОВІ СЛОВА
у Вас 
0
