Мій друже Ковалю.
«…Четверту добу уриваються плови,
Сльозиться у схроні зволожений мур.
Не плачте душею, мій друже Ковалю,
...Бо дуже нелегко й мені самому…»
Українська повстанська УПА
Четверте століття не бачимо волі,
На нашій землі знов панує москаль.
Відновимо схрони, мій друже Ковалю,
І долі повстанські складем на вівтар.
Вже вкотре чекаєм на чиюсь допомогу,
Що хтось подарує нам волю святу.
Вже час нам дістати збережену зброю
І вдарити твердо по вражім ряду.
Лежить у калюжі спаплюжена слава…
Пора запалити в країні вогні,
Затягнемо пісню , мій друже Ковалю,
Бо дуже не легко самому мені.
Кудись наші коні помчали далеко
І долю понесли у зоряну ніч.
Нам сниться свобода опалена лихом
І друзі повстанці приходять у сні.
А нам би агітки одверто лукаві
Розбити об святість твердої руки,
Та іменем нашим свої чорні справи
Звершили підіслані провідники.
І мачуху долю, й брехливу неславу
Нам знову дарують звитяжні роки.
Так будьмо незламні, мій друже Ковалю,
На славу Вкраїні, на вічні віки!
01.04.17р. Олесь.
| 
та
у Вас 
1
