Шлях нагору

Життя для мене було сміхом,
А злото-сонце - посаг мій,
Тільки я світла не зберіг,
Й зостав без втіх й щастя сумний.

Ішов угору, вгору світу я,
та втрапив в пастку, в пастку втрапив я,
і друг обпік мене вогнем,
не братом став, а лиш- ножем.

Я взяв роси і намочив
Свої зів'ялі груди,
Питав я серце, те мовчить,
Та й говорить нe буде.