|  Ой, гойдала мати Ліжечко в кімнаті...
 Сина колисала,
 Йому примовляла:
  "Ти рости, синочку, Будеш гарним паном,
 Будеш ти заможним
 І розумним самим".
  Так співала мати, Тихо примовляла,
 В ліжечко маленьке
 Слізоньки роняла.
  Ось, минули рочки, Виріс вже синочок.
 Треба йти навчатись,
 Познань набиратись.
  Відпускає мати У велике місто
 Сина нанизати
 Життя у намисто.
  "Ти навчайся, сину, Вступиш в інститута,
 Бери гроші, вийдеш
 Поміж добрі люди".
  Знайшлись "добрі" люди, Уважні й ласкаві.
 Як почули гроші,
 Стали геть цікаві.
  "Нащо тобі вчитись, - То ж сенсу не має.
 Ми лишень гуляєм,
 Та й горя не знаєм".
  Пішов хлопець гарний, Покинув навчання,
 Пив, гуляв до рання,
 Ось і все кохання.
  Йшов час. Люди "добрі" Почали навчати:
 Кайф ловити добре
 Та без крил літати.
  Повернувсь додому: "Зустрічайте, мамо!"
 (Подивіться, мамо,
 На сина - наркомана)...
  "Ой, що ж ти нарОбив, Синочку, родимий!
 Загубив, запрОдав
 Дух ти свій невинний!"
  "Відпустіть, матусю, Піду я у люди.
 Не тримайте, мусю...
 Втечу я в нікуди".
  Соромно дивитись В материні очі...
 Боляче триматись...
 Але ж тіло хоче...
  Роки поскитався, Повернувсь до хати,
 Туди, де є мати, -
 Тижні доживати.
  "СНІД схопив крізь голку Та вже швидко тану.
 Ви пробачте, мамо,
 Сина - наркомана..."
  Ой, гойдала мати Ліжечко в кімнаті...
 Порожнє гойдала...
 Та й серденько встало...
 |