Ой, гойдала мати Ліжечко в кімнаті... Сина колисала, Йому примовляла: "Ти рости, синочку, Будеш гарним паном, Будеш ти заможним І розумним самим". Так співала мати, Тихо примовляла, В ліжечко маленьке Слізоньки роняла. Ось, минули рочки, Виріс вже синочок. Треба йти навчатись, Познань набиратись. Відпускає мати У велике місто Сина нанизати Життя у намисто. "Ти навчайся, сину, Вступиш в інститута, Бери гроші, вийдеш Поміж добрі люди". Знайшлись "добрі" люди, Уважні й ласкаві. Як почули гроші, Стали геть цікаві. "Нащо тобі вчитись, - То ж сенсу не має. Ми лишень гуляєм, Та й горя не знаєм". Пішов хлопець гарний, Покинув навчання, Пив, гуляв до рання, Ось і все кохання. Йшов час. Люди "добрі" Почали навчати: Кайф ловити добре Та без крил літати. Повернувсь додому: "Зустрічайте, мамо!" (Подивіться, мамо, На сина - наркомана)... "Ой, що ж ти нарОбив, Синочку, родимий! Загубив, запрОдав Дух ти свій невинний!" "Відпустіть, матусю, Піду я у люди. Не тримайте, мусю... Втечу я в нікуди". Соромно дивитись В материні очі... Боляче триматись... Але ж тіло хоче... Роки поскитався, Повернувсь до хати, Туди, де є мати, - Тижні доживати. "СНІД схопив крізь голку Та вже швидко тану. Ви пробачте, мамо, Сина - наркомана..." Ой, гойдала мати Ліжечко в кімнаті... Порожнє гойдала... Та й серденько встало...
|