Світить нам зоря ранкова,
зникла пісня колискова,
ранок двері тихо прочиня.
Я чекав тебе,кохана,
моя мила ,довгождана,--
почуття роз*ятрено бринять.
Посуляночка,посуляночка--
квіткка радості і весни!
Посуляночка,мов співаночка,
ніжна посмішка без вини. Я до тебе йшов так довго,
ти найкращий в мене спогад
наших днів з казкової пори.
І благав я хмари чисті,
щоб настала мить врочиста--
заспівали нам Твої хори. І нарешті ми зійшлися,
наші долі ісплелися,
як струмки джерельної води.
Ти і я--одні-єдині
і нікому не повинні...
До вівнця нас ,Боже,підведи.
| 
та
у Вас 
0
