Пройдуть години,дні,роки,
Ми не забудем все що мали,
Кохання,радість,сум та біль,
Які з тобою розділяли... Я досі не можу зрозуміти в чому річ,
І яка сила нас зуміла розлучити,
Я знову на одинці,з болем віч-на-віч,
Ледь-ледь,по-троху намагаюсь жити. Учусь без тебе я ходити-як дитя,
Лиш крок вперед і падаю додолу,
В одну лиш мить,все зупинилося життя,
В одну лиш мить,я втратила свою дорогу. Летіла високо і не боялась що впаду,
А що тепер?!Не можу і піднятись,
Надіюсь з часом я себе знайду,
Та не наважусь більше закохатись. Ховаючись за маской радості,Душа
Кричить і плаче,прагне допомоги,
Так не вистачає їй твого тепла,
Так не вистачає щастя,усмішок,тривоги... Так хочу знати чи ти згадуєш мене,
Яскравим днем чи зоряною ніччю,
Звикаюсь з тим,що вже нема тебе,
Звикатись з цим я мабуть буду вічно. Я навіть взимку квіткой проросту,
Я зіркою яскравой в небі засвічуся,
Метеликом до тебе шлях весь пролечу,
Зроблю я все...Лиш тільки б ти вернувся.
| 
та
у Вас 
0
