Пізній гість

Пізній гість

У сутінках сивих туманів

Сховалися голі поля.

Вчувається в тиші, Оксано,

Комусь твоє гарне ім’я.

Блукання його безнастанні

Сплелися нарешті в клубок,

Не має крім тебе, Оксано,

Сьогодні він інших думок,  

Далека його забаганка,
Мов пісні забутий мотив.

Оксанко, Оксанко, Оксанко,

Тебе він навік полюбив!

У сутінках давніх туманів,
Почуєш спізнілу ти вість:

- У вирі твоєї омани
Блукає непроханий гість,

Приходить, як осінь, невчасно,

Увесь перетлілий на прах,

Він кличе тебе, бідолашний,
До себе не тільки у снах,

Далека його забаганка,
Мов пісні забутий мотив.

Оксанко, Оксанко, Оксанко,

Тебе він навік полюбив!

У сутінках дальніх туманів
Просіки очам не знайти,

Проте, ти побачиш, Оксано,

Обличчя одне самоти,

Тобою воно не забуте,

Як спомин солодкий у сні,..

Оксано, прости баламута

Й співай його щирі пісні,

Далека його забаганка,
Мов пісні забутий мотив.

Оксанко, Оксанко, Оксанко,

Тебе він навік полюбив!