Вітер-красень зібрав всіх на бал,
Осінь в шатах ввійшла золотих.
– Яка пишна й велична краса, –
І шалений наш красень затих.
Між веселих танцюючих пар
Він ніжним й замріяним став,
Підлетів до красуні, легенько торкнув,
Королевою балу назвав. Приспів:
Мріє королева,
Що не скінчиться цей бал,
Тепер весь світ для неї –
Сповнений музики зал.
А вітер в вихорі вальсу
Золоте листя зривав,
В думках обнімав білосніжну вже зиму
І все танцював, танцював, танцював... Засліпив золотий листопад.
Хто ж багатством кидається так?
Та чи oсені думать про це, –
Не за золотом сум у очах.
Ще тріпоче єдиний листок,
Як знесилене серце в журбі,
І стікає по ньому краплинами дощ,
І для oсені все вже вві сні. Приспів:
Мріє королева,
Що не скінчиться цей бал,
Тепер весь світ для неї –
Сповнений музики зал.
А вітер в вихорі вальсу
Золоте листя зривав,
В думках обнімав білосніжну вже зиму
І все танцював, танцював, танцював...
| 
та
у Вас 
0
