пустотливі струмки збирають розсипані білі коси зими – бавляться з ними: сплітають у колоски – веселі в`юнкі коси́чки…
вплітають срібні нитки, закосичують у дрібні кришталеві дзвіночки – і бринять, і сяють стрімкі` колоски, у всі низи́ни і долини`– розсипаються сріблом живим до річки…
…як ніби домовички` і домови́чки – грайливі заплітають удосвіта, невідь для чого, білим коням шовкові розсипчасті білі гриви…
…прокинулась, глянула у вікно, встала з ліжка по́хапцем на землю холодну – боса: щось не так… провела долонею – дивний знак!.. хто?.. посплітав і мені у колосочки дрібні по подушках білих пухнасто-тілих русяво розсипані і розмаяні сонні коси…
…може, ти?.. приходив до́світком уві сні…
…бринять у моїй оселі кришталево-сріб-ні коси́чки веселі…
дякую, пане Стожаре! "Весною" мене не називали чомусь, що й дивує... але хто здібний був би так правдиво мене розгледіти по суті, як оце Ви? Воля мене називали... один раз назвали... але назавжди...
так, люба Oksankо - весніє!... скоро-скоро... лютий - гарний місяць... а цьогоріч - теплий...красота...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
Прекрасна настроєва поезія, що дарує читачеві відчуття весняної легкості і душевної окриленості! 
