Я лежу,не хитре то діло, як треба.
У герцах екрану свое тіло спалю,
Вітрини обличь із посмішок WEBа
Провайдером пишуть швидкість свою.
Що знати я можу..? Я закинув читати!
Не дивлюсь новин й не спілкуюсь з людьми.
Всі мої слова то студентські цитати,
Як погляд не в очі, то десь між грудьми.
Можливо це просто статистична хвороба?!
Без муштри й виправки старих надій?
Мені не властиво морщити лоба,
До інших не лізу як маю вже свій.
Я ще люблю співати, фальшифо й сильно!
Вже вкотре рятує всіх моя лінь.
Вона заповняє душу так щільно...
Що для іншого там лишилась лиш тінь.
Мені то не треба, (чи я про живопис?)
Чи мабуть просто за інше згадав.
Між моїх рядків був разовий пропис:
"Хай було все так як я того жадав!"
у Вас 
0
