Безсила пустка, без нікого,
Рахує час скроневий пульс,
Шукаю просвіт, якомога,
Ніхто не дорікає…, - плюс…
Як міг, я згладжував всі грані
І множив косинус на синус,
Стирчить гіпотенуза в рані,
Занадто згладжував…, - мій мінус…
Таке голоснеє мовчання,
Самотність грає тихий блюз,
Усі, кому поміг, - звичайні,
Без несподіванок…, - це плюс…
Найгірше те, що повернутись
Я вже й не маю сил за кимось,
Як би заснути й не проснутись,
Але ж не сплю, шукаю… - мінус…
Бреду у ночі подорожній,
Мільйон думок, ні пари з вуст,
Давно не був такий порожній,
Тому і легший, мабуть… - плюс…
Не йдіть знімілими стопами,
Плекайте почуттєвий вірус,
Між одинокими стовпами,
Щоб плюс радів, що має мінус…
|