СЛЬОЗИ
Сльози, мов буршти́ни, мерехтять на світлі,
Наче срібні ро́си, котяться з очей,
Я плекаю мрії світлі й заповітні…
Плакала й не спала безліч я ночей.
Місячнеє сяйво у вікно пробилось,
Сльози, наче стрази, світяться при нім.
Серце, як пташина, трепотом забилось…
Скільки всього бачу в світі цім тіснім...
Капають сльозини, котяться рікою,
Болем витікає кожная із них.
Я на роздоріжжі з думкою в двобо́ю…
Наче від двобо́ю навіть вітер стих.
Сльози, як криста́ли, дороге каміння,
Кожна з них кошто́вна, бо вони мої,
Але світлим й чистим є моє́ сумління,
Та й думо́к зібрались цілії рої.́
Сльози-діаманти з при́смаком солоним,
Скроплюють поду́шку, мов траву роса,
У думках давненько я уже в полоні,
Від сльозин змокріла навіть і коса.
Сльози-дивоцвіти з зорями в розмові,
Радяться-питають чом душа болить.
Хочу я купатись в радості й любові,
Й хай сльоза від щастя зіркою блищить.
23.01.2021 р.
© Copyright: Клавдія Дмитрів, 2021
Свідоцтво про публікацію №121012304619
| 
та
у Вас