колишній Вирій  

називають Раєм,  

а, круг, оточений  

колонами й стіною,  

тепер зовуть вже храмом,  

від слова що - "хороми",  

яке звучить, як "кворум"- 

"згода",  

на яку завше- всюди мода. 

японські вишні- 

витончені квіти,  

немовби шлють  

усім свої привіти,  

і, справді, правду 

ніде діти: 

усе, що є тут,  

успадкують діти. 

залюблені,  

закохані, на скроні 

вкладуть уперше по короні,  

зоставши шляхтою на мить... 

а, дітвора- у грі, шумить,  

нагадуючи, що таке- життя: 

двох доль й надій- таємнеє злиття. 

усе живе, тварини і птахи,  

і немовлята, й дітлахи,  

і дзвони, й дзвоники, й тихі співи,  

і шепіт молитов до Діви, - 

усе- таємне, все те- незвичайне,  

усе навколо творить настрій надзвичайний,  

казковий, неймовірний, не-довіри,  

і щастя міриться без міри- 

і- погляди, й - вітання, і -поклони: 

усе просте- в казковому полоні,  

о скільки сили- у людсьій долоні! 

скільки багатства - у людських думках! 

але достатньо, щоб не була у димах 

війни надзлої земля дідів. 

я знаю: кожен все робив, що вмів,  

а треба тільки миру- не боїв,  

а, буде мир- то зацвіте і щастя,  

і, не японське, а все-українське,  

чи - за Нормандією, чи- за Мінськом... 

а, буде мир- то й розцвітуть таланти,  

неначе квіти, наче - діаманти. 

Іван Петришин (c) 2021 

США, 15.05.2021