Щасливий той, хто вільний в своїх вчинках,
І не залежить від думок інших людей,
Хто не обмінює свої думки на ринках,
І втілює в життя політ власних ідей,
Той, хто цінує інших й їхню працю,
І поклоняється своїй свободі,
І віддає він дань і людскості, й природі,
І здійснює ідеї ради свого щастя,
Й питання не у тому,
Чи йому удасться
Задовільнити побажання інших,
І чи він - з кращих чи із гірших,
А суть у тім, чи він є незалежним,
Чи вірить він y те, що кожен має право
Свобідно мислити й вільно творити,
Чи він живе так, як він хоче жити,
Не зневажаючи і інших, що навколо,
Коли він кожен день іде до школи,
Яку йому дає життя,
Підтверджуючи творчістю буття
І вірячи у доброту- не злість,
Продумуючи кожну вість,
Шануючи навколишніх урівні,
Та молячись до Свого тільки Бога,
Бо волелюбного дорога-
Це чесність, чемність і повага,
А не -зневага.
Іван Петришин
Тема Вашого вірша - ціла філософія життя. Ви мені нагадали одну таку філософську реальність із мого життя. Колись я працювала зав. відділом у Лаборреактиви (був такий магазин) і був у мене один із помічників, який точно підпадав під характеристику Вашого вірша. Батько його був професором, мати вчителька, а він, будучи одинаком, притримувався, як Ви пишете, вільного життя. Був чемний, чесний, вихований, начитаний (батьки все ж постаралися), а він, досягнувши повноліття , став повністю вільним, не женився (навіщо пута), працював де і як хотів, і пив без міри. До кінця робочого дня був невпізнаний. Ось, як людина може розцінювати свою волю.
Поняття волі і свободи може бути й помилковим. Є кілька типів волелюбності: одні кажуть: " роблю, що хочу- моє тіло, користаюся з нього як мені довподоби". Так, чоловіки п'ють, але, що найцікавіше, що не вони у цьому винні- горілка/спиртне існували ще до їхнього народження. Проблема це соціальна: горілка була винайдена у багатьох культурах одразу ( різні її види); суспільство почало випускати її і брати за це чималі грошенята (незважаючи на те, що воно просто нищило цим людські долі); те ж саме суспільство почало карати за вживання алкоголю, який воно саме ж одобрило. Одним словом, на алкогольних напоях суспільство робить гроші, роблячи від них залежними мільйони людей. Це вигідно: політично легше впоратися з алкоголіками! Інших задоволень/розваг у багатьох просто немає. Ото нап'ються, забудуть усі проблеми, натворять нових: вигідно- допомагає виродженню нації. Я - не про таку свободу. Я про свободу творчості і людської достойності. Про свободу і щастя робити щось корисне для себе і для інших. Не- свободу випивацтва. Пияцтво- це ще й слабка воля. Хто повинен був виховувати її у нього? Школа, сім'я і він сам. Легко бути безвольним, важко бути незалежним і вільним: свободолюбивого не люблять, бо, як це мовляв- "ми усі п'ємо, а він -ні! то вірити йому не можна." А, що це краще мати ті "пута" і вислуховувати лайки від "добропорядної" дружини? Краще бути самому, мати гідність, робити те, що є цінним і тобі довподоби, аніж мати справу з грубіянами, підлими та зрадниками людських почуттів. Свободолюбство має бути позитивним.
"Так, чоловіки п'ють, але, що найцікавіше, що не вони у цьому винні- горілка/спиртне існували ще до їхнього народження." Гм... цікаве твердження і звучить, як виправдовування відразу всіх чоловіків. Ви мені нагадали одну стару побрехеньку. Питають у свекрухи: - Хто винен, що робота не зроблена? - Невістка - відповідає свекруха. - Але ж її й дома нема- кажуть свекрусі. - А он її плахта висить - гримає зла свекруха. Горілка, дорогий пане - це товар, а по скільки на цей товар є попит його будуть випускати, а пити чи не пити - справа кожного, та не кожен з цим випробовуванням може справитись.
Я розумію, що ви розповіли власне бачення щастя і що потрібно робити для щастя.
Але, як показує життя, можна бути щасливим від геть незначних речей. Також можна бути щасливим і не вільним і можна бути щасливи і, на жаль, водночас зневажати інших :(
Non est unam rei novam. Ви праві, мабуть, але, часто, ті, хто першим зневажив, забувають, що вони це зробили, і алогічно вимагають поваги до себе. Повага- це дуже важливо, ну, і кожна думка цінна, проте у моїм вірші я мав на увазі нормальних, чуйних і шануючих інших людей (це само по собі зрозуміло). Щастя і повага - це різні речі: щастя без поваги- егоїзм, щастя з повагою - людяність і мрія; щастя і воля - ідеал; щастя і покора- вимога багатьох, щастя і незалежність - велика відповідальність, але також- і великий талант. Кожен має право на таке щастя, яке він собі уявляє, але те щастя не має затьмарювати чи зневажати щастя інших, принижувати чи робити з інших жертв своїх власних бажань: щастя - індивідуальне, а не- колективне. Воно- обмежене мораллю і правилами чи законами.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
та
у Вас 
0
