В очах блищить думок пороша… Дощ охолоджує мене… Стою і мрію про хороше… Змиваю краплями сумне… На небі гасне блискавиця… Мов навпіл ділячи життя… Зринають спалахами лиця… І йдуть в минуле, забуття… Гримить, зовучи до натхнення… Творити, множити добро… Шукати долі одкровення… З душі скидаючи габро… Здіймаю ввись тепло долоні… Вбираю просвіти між хмар… Ще у дощу стою полоні… Та я вже вільний від примар… Потрохи стишується повінь… Навколо більшає людей… Вони також чекають промінь… Я чую стукіт їх грудей… І скільки б крапель ще не впало… Засяє сонце, стихне злива… Якби ж з погодою співпало… Почути поруч: «Я… – щаслива…»
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Так, зло і підлість трапляються серед людей. Але, на мою думку добрих, чуйних людей більшість. Вони підтримають і допоможуть. Треба вірити в к
у Вас 
0
