Гралось сонце в піжмурки між хмаринок в небі… Сумували люди…-«Ти ж усім нам треба… Усміхнись промінчиком…Нам засяй на радість… Звесели всім серденько, холоду на заздрість»… Відізвалось сонечко тихим ехом в небі… Що любити холод нам, як проміння треба… Бо у кожній крапельці, є краса від Бога… Лиш від серця холоду у житті тривога… Сяйте власним сонечком…Сійте скрізь промінням… І любові в серденьку проросте насіння…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Безмежно дякую! Насправді у житті і таке буває. А потім, наче на сповіді все сказала. На душі стало легше. А жила з тягарем таким все життя. Двуша і серце рвались в шмаття.
klavysjka: Щиро дякую! Хай Пресвята Богородиця всіх нас, наших захисників і всю УКраїну тримає під своїм Покровом завжди і допоможе торувати шлях до перемоги!
у Вас 
0
