Як спрагло хочу я тепла!
Як вже набридла холоднеча!
Бо наче в келії чернечій
Душа заточена жила. Не раз підводилась з колін,
Не вперше прірва під ногами –
Та я не роблю з цього драми,
А йду за щастям навздогін. Іду за серцем навмання,
Горить вогонь в мені ще дужче,
Бо почуття – не проминущі,
Мов світло завтрашнього дня. Душа, закована у страх,
Вдихнути прагне волю вітру,
Який всі сльози мої витре
І закарбує біль в словах… У царстві холоду й зневір,
В пустелях втомленого світу
З колін піднімусь й буду жити
Всім ворогам наперекір!
В цього світу страшній круговерті, Коли душу і тіло цькують, Коли більшість живе, наче мертві, Про свою забуваючи суть – Дуже важко, хоч вірю, можливо В собі душу святу зберегти, І на зло ворогам всім – щасливо По шляху Віри й Правди іти. Не зважати, що скалкою в оці Будуть мої для когось діла. Від підніжок на кожному кроці Не згорить моє серце до тла.
Хоч живу не заради я слави, Часто йду не туди, де усі – Та підступне, зрадливе, лукаве Не зведе мене на манівці. В моїм серці вогонь ще палає, В непокірних думках голова, Бо я віри в Добро не втрачаю І душа моя все ще жива!!!
Стежками втомленого світу Моя душа сумною бродить. Здається, й сонце ясно світить, Та не знаходить Душа ні щастя, ні спокОю… Та, знемагаючи від болю В моїм розтерзанім серденьку, Шукаю сили помаленьку І вчуся наче знову жити – Лиш би недолі не скоритись, Із серця камінь не зробити, У вічнім прагненні до щастя Ні перед ким чолом не впасти, Щоб не вподібнитись на звіра, Від болю не утратить віри, У світі цім по правді жити Й повік Людиною лишитись!
Звідки вороги? - Наросли, як гриби по дощі... Коли впродовж багатьох років на всіх перехрестях, в газетах, по Тб та ін. говориш непривабливу Правду про тих, які вважають себе "сильними світу цього" - список ворогів поповнюється дуже стрімко... Та це сумна історія, яку я залишила у минулому ( хоч вороги нічого не забувають...). Та все ж я вдячна своїм ворогам - бо саме вони зробили мене сильнішою і мудрішою, зміцнили мій дух і утвердили мене в думці, що я йшла вірним шляхом - Шляхом Правди і Добра!
Даруйте: Ув’язнена моя душа, Заточена на гостру бритву, За щастям почина гонитву Бо за душею – ні гроша. Наперекір всім ворогам З колін піднімусь й буду жити, Вірші щоб кращі ще творити - Душу заточену віддам.
Даруйте, але душу нікому не віддам, а самотужки буду її звільняти з заточення, якщо буде така потреба!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Вони не дурні, їх так "оболванила" їхня рашистська пропаганда,що витверезити їх можна лише з допомогою зброї. Інакше не зрозуміють, не дійде. Це як у фашистській Німеччині
та
у Вас 
0
