Чекав тебе

Чекав тебе замріяний...у осінь,

відлюдником блукав зажовтий дим

по вулицях, і дивне безголосся,

робило місто хмурим і чужим.

Чекав тебе, неначе свято в гості,

а небо натякало дощ та й дощ,

і брякло місто й від тієї злості,

тягнуло сирістю із потемнілих площ.

Бажав тебе, мов іграшку дитина

обіцяну батьками в подарунок,

ти майоріла в телику, в новинах,

а я все дням і далі вів рахунок.

І ось нарешті шлях, що ти проклала

привів туди, де посмішка моя

дивилася, як білі покривала

стелила містом мріяна зима.