Де ви зараз?

Пам"ятаю бездумні ті кроки,

як шукали казкового зілля,

зовсім юні ще, тішились роком

й шмирдяка неприємним похміллям.

Ми тікали із дому щоденно

автостопом на ближні міста.

Серед сірості днів забуденних

знов робили для себе свята.

Грала музика в дим конопляний,

загортала в обійми всіх нас,

гурт людей- до життя безталанний,

та при цьому живих водночас.

Де ви зараз? Хіба так годиться?

ані зустрічей, ані концертів,

лиш як спогад, на нижній полиці,

ще стоять перекрашені бертси.