То не вітер у вітті
Розшарпує тишу зомлілу,
І не сонячний промінь
Нанизує світ мій на вісь...
Сум душі не наситить,
Коли пошматовано крила,
Про любов нашу спомин -
Глибокий на серці поріз.
При відсутності ласки -
Заповнити чим порожнечу?
Зазираю у тишу -
Відлуння холодних розлук.
Гіркотою поразки
Віддає мені з наших відречень,
Лиш у снах моїх віщих -
Краплини тепла з твоїх рук.
Біль оголює нерви,
Зневіра затьмарює розум,
І зривається в небо
Безмовно-болюче: "Чому?".
Де знайти шлях повернень
І як не скотитися в прозу,
Коли серце без тебе
Жбурляє всі вірші в пітьму?
Переболене слово
У серці моїм кам'яніє,
У прозорості неба
Не видно вже й тіні від мрій.
Душа прагне оновлень,
Вмиваючи рани в надії,
Повертаюсь до себе,
Жадаючи нових прозрінь.
На скрижалях душі
Закарбовано прагнення світла,
У пустелях розлук
Перетнутися можуть стежки.
У відлунні дощів
Янгол в висі почує молитву,
І теплом рідних рук
Я зігрію знов душу й думки...
Стільки всього на світі,
Від чого з'являються крила.
Проганяючи втому,
Благаю себе: "Відродись!".
Це вже вітер у вітті
Розшарпує тишу зомлілу,
Теплий сонечка промінь
Нанизує душу на вісь...
Іноді по доброму завидую вам, поетам, що можете свій душевний стан викласти у вірші і розповісти усім. А ми ж бо допоможемо, чим зможемо. Ну в крайньому разі хоч прочитаємо і тим самим (як у відомому мультику) візьмемо крихту суму та болю собі. Нам нічого не станеться, а людині легше...
Ми, поети, на відміну від "нормальних" людей, трохи чутливіші і вразливіші до світу, що нас оточує, відчуваємо на собі подих вітру, погляд, думку... а що вже говорити про власні переживання, почуття та емоції, що не раз, наче шквал, засмоктують нас у свій вир... з цим важко жити, та від цього легко пишеться
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
