Продовжуючи тему "Щастя - ...", хочу ознайомити Вас із віршем Панас Анатолії Миколаївни: ЩАСТЯ Ні, то не щастя в ситій їжі,
Не щастя в модному вбранні.
Не втім, що щічки білосніжні,
На пальцях світяться перстні . Я бачу щастя в неспокої,
В роздумно зламаних бровах.
В душі заповненій жагою,
В зігрітих мрією очах. Це щастя втілено в натхненні,
В дзеркалі помислів ідей,
В житті іскриться не буденнім,
Що запалив ще Прометей. Це щастя в вічному творінні,
В безмежних покликах буття.
Воно, як в пишному цвітінні,
В різноманітності буття. Щасливий той, хто палко любить
Життя, Вітчизну і людей.
Хто мрію подвигом розбудить,
Як Данте, серце дасть з грудей. Лише тоді красиві лиця,
Коли загар відваги в’язнів,
Коли у погляді іскриться,
І дійсних пошуків порив. Не погодні дні для щастя, ні.
Вбрання, розваги, примхи всякі...
На щастя погляди двоякі.
Міщанський дух не по мені. Гарний вірш, який розкриває тему що таке щастя. Близьким для мене є ось ці рядки:
Я бачу щастя в неспокої,
В роздумно зламаних бровах.
В душі заповненій жагою,
В зігрітих мрією очах.
| 
та
у Вас 
0
