Я говорю крізь час з тобою...
Коханий, в різних ми світах,
Душа і досі повна болю -
Їй не зарадили літа,
Бо аж ніскільки не лікують,
Лиш притупляють трохи біль.
Коханий, знаю, ти почуєш
Мій голос навіть і звідтіль.
Немає щастя тут без тебе,
Я посміхаюсь, а нутро
Слізьми хлюпоче, наче небо
Ллє в мене дощ таким відром,
В якого дна давно немає...
Перегортаю сторінки,
Книжки твої усе листаю -
Не перепишуть їх роки.
В руках тримаю першу книжку,
Що про Густиню ти писав,
Над нею років двадцять з лишком
В архівах різних працював.
Як православ′я літописець,
Чи то співак, чи диригент,
Не знаю як, але доніс ти:
Густиня - це культурний центр.
А ось про Храм, де вчать любити...
Як там співав церковний хор!
Біля ікон молились квіти,
Гортаю книгу про Собор -
І постає Преображенський
Із дерева о тій порі,
Недарма згадував Алеппський
Церкви Прилук, монастирі...
А ось "Прилуцьке благочиння"...
Історія усіх церков
Від заснування і донині.
Віддача Богу і любов,
Йому твоя безмежна вдячність...
Це прослідковується скрізь:
В тім, що творив, в що вірив... Бачиш,
Як дія з думкою зійшлись!
Ти по Чернігівщині їздив,
Вклонявся кожній із церков.
Яка ж душа у тебе чиста!
Яка ж в тобі жила любов
До Бога, до свого народу!
"Свята Чернігівська земля"
Дасть розуміння звідки, хто ти
І що нас, грішних, окриля,
Дає пізнать своє коріння...
Ти людям, Колю, допоміг...
Тримаю книгу про Святині.
Ікони - справжній оберіг.
І рятували, і зціляли,
Душі полегшували біль,
Із ними йшли на добрі справи,
До них з,їжджались звідусіль.
А пам,ятаєш, як владика
Тебе полтавський попросив
Подібну написати книгу
І згодою ти відповів?
"Полтавщина" так "православна"
З,явилась, і побачив світ
Церкви, що влучно описав нам
Ти, Колю! Пройдуть сотні літ,
А люди будуть відкривати
Нові для себе сторінки,
Перегортати, цитувати
І перечитувать рядки...
Сиділа я, перебирала
Твої нотатки і труди,
У книжку їх одну зібрала,
Бо в кожній літері є ти.
Про Іоасафа вийшла книга,
Лежить у мене на столі,
Говорить з кожним серцем стиха
Святитель нашої землі.
І ще одна давнішня праця
У книгу вилилась "Футбол",
Знай, на одній із презентацій
Було відмічено, що гол
Забив в ворота ти посмертно...
Неправді добрий відсіч дав,
Ти друкував статті в газетах,
Питання часу піднімав:
І про культуру, і про мову...
Доносив це до учнів шкіл,
Був прикладом і діла, й слова,
Ти жив добром й добром творив,
Бо знав, життя - лиш мить, а вічне
У нашій вірі і ділах,
Не побоюсь пліток, відмічу,
Що ти залишився в серцях
Тих, хто пізнав тебе в любові,
По духу рідних нам людей...
Скажи, коханий, хоч би слово,
Проглянь крізь хмароньку хоч де...
Я так скучаю за тобою....
Озвись! До тебе говорю!
- Не побивайся... Чую, Олю...
Я пам′ятаю і люблю...
|
у Вас 
0
