Перон цей знав і біль розлуки,
І зустрічав в сльозах любов,
Він сподівався, що в Прилуки
Чийсь поїзд долі прийде знов,
Тримав в руках найкращі квіти,
Слова прокручував не раз,
Яких тепліш немає в світі.
З тремтінням в серці ждав той час,
Коли зупиняться вагони
Й по східцях зійде щастя вниз
З валізою в чотири тонни
Й шукатиме, щоб хто доніс
Всі радощі... Приємні муки -
Очікувати: прийде ось
Твій поїзд долі...
- Це Прилуки?
-Прилуки, так. Чекає хтось?
-Чекає... Та ще й як чекає!
Та де ж? -шукають очі скрізь
Ті інші, щирі, що кохають...
І погляд з поглядом зустрівсь...
Гарно! "З валізою в чотири тонни" нагадали мені мої поїздки саме з такими валізами, але мене ніколи ніхто не чекав, тому приходилось тягнути цей тягар на собі.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
Вітаю Вас з Новим 2026 роком!