Дякую! Молоді Лукаші роз'їхалися подалі від владних бандитів за кордони, але після бібліотеки я ще три тижні жив у наметі на лісовому березі одного з шацьких озер
Я навчився стогін гамувати, Посмішкою маскувати біль, Звуки твоїх кроків впізнавати, Мрії і думки звірять тобі.
Хоч тебе нема, та і не буде, Поруч біля мене пустота. За вікном мій клен, і ходять люди, Ти ж не йдеш… Відлинув щастя птах.
Але час пройде, і серед ночі Я в солодкому п’янкому сні Зацілую твої сині очі І співатиму тобі пісні! ЦЕЙ ВІРШ НАДРУКОВАНИЙ НА 10 СТОРІНЦІ МОЄЇ ЗБІРКИ "У ВИРІ ПОЧУТТІВ" http://virchi.pp.net.ua/load/0-0-900-0-17
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє.
у Вас 
0
