Жінки старіють так раптово – Мов ніч на місто опада... Душа така ще світанкова, Така ще мрія молода, Ще ледь притишено зітхання, Ще ледь примружено наїв, Ще береже весняна пам'ять Святковість найдорожчих слів, Ще тільки – перший крок дитини, Іще в очах – надії даль, Іще сивинки – не сивини, Іще задума – не печаль, І квітам струшувать пелюстки Пора ще тільки настає... А жінка дивиться у люстро – Нікого там не пізнає.
Жінка - вічно молода, тому, що мама.... Яка тут може бути сивина, коли в душі Живе Дитячий гамір... І сльози Щастя капають додолу Вмивають очі Світу цьому, А Він малий та неслухняний, Не хоче спати, та дарма. Бо хто ж коли не Мама пеленами Любові Сповива своє Дитя.
Жінку прирівнюють до Бога, бо ж Вона дає Життя - тетлінную дорогу, що поведе у вічність майбуття. Тож дарма старіти, коли старості нема, бо жінка завжди мама, а мама - це Сім*я. І якщо я зараз п*яна, чи п*янка, то це тому........
З повагою, Світлана Не варто боротися зі старістю, краще бути молодою.....
Ми діти, допоки живі наші матері, мами наші можуть називатися матерями поки живемо ми! І з древньго слов'янського прислів'я варто зважити на слова: "Ми діди, наших пращурів діти..." - Велесова книга. Мені дуже імпонує ця поезія, оскільки сам я намагаюся поважати Батьків у будь-якій ситуації, адже для мене батьки - це мій початок. Дякую Вам!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє.
у Вас 
0
