Як подивлюся в ті очі, Обливається ми серце, Обливаєтся ми кров’ю, Кров’ю теплою, живою: Ой, ви, очі, мої очі, Ой, кохані мої очі, Ой, ви, очі волошкові, Мої рідні оченята, Кілько вже я цілував вас, Цілував та й милувався, Милувався та й голубив, Вас голубив, забувався; Кілько вами я втішався, Я втішався, посміхався, Я втішався серед ночі, Посміхався в день веселий, В день веселий, день займистий, Коли променем яскравим Плута сонечко волосся; Чом же, любі оченята, Оченята волошкові, Чом з весною не смієтесь, Чом сумуєте самотньо? Чи вам лячно, мої милі, Що зустрінути прийдеться, Не тепер - в майбутню весну, Вам прийдеться - доведеться, Та й журби прийдешню муку, Та й юрби зрадливу злуку, Та й нещастя - ген за обрій, Ген за обрій до останку, Чи печаль... печаль до скону… Не сумуйте, не журіться, Все що має бути – буде, Все що буде - все минеться, Що минає - те не вічне, Що не вічне - все пусте є… Лишень вічні мої цьомки, Лишень вічні мої сло'ва, Ті розрадливії сло'ва, Тії сло'ва, що в утіху Записав для вас рядками…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Ludmilka: Їжаки сумують за тим за чим і люди! За гармонією і людською теплотою душі! Яка береже і окутує добром! Дуже класний вірш. Прикро, що руйнуємо те, що дає життя.
kraynyuk46:Дякую, п. Таміло, за коментар. Це не тільки сумно, а й дуже боляче. І найстрашніше, що такими зрадниками виявилися люди, яких ми добре знаємо,
у Вас 
Гарно! Оце дід мало не втрапив у халепу! :s-