На злетi в сонячнiм промiннi, Пронизана теплом до дна, Вона, як парус в морi синiм, А у душi цвiте весна. А вiтер нiжить ii тiло, Здiймає сукню до небес, Вiн безсоромник дiє смiло, I в тих стосунках є прогрес.
Вітер ніжить кріпке тіло Здіймає сукню до небес Надув, як парус, -- полетіла... Без всяких пристроів й чудес
На злеті, в сонячнім промінні, Щаслива і юна, як весна, Лиш між хмарок білопінних Рухи білого стегна... )))
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
