Погадаю собі на ромашці.
То дарма, що стара я і сива.
То нічого, що вже некрасива.
Щастя хочеться кожній комашці.
На ромашці собі погадаю.
Може, суджений раптом зустріне
І надія до мене прилине:
Я жива ще. Я все ще кохаю.
Обірву пелюстки я без жалю.
Вітерець віднесе їх у поле.
Ой, ти, доле, нещасная доле,
Чом наповнюєш серце печаллю?
2014
Трохи сумний Ваш вірш, але ж красивий. Приємно і легко читається. ***"То дарма, що стара я і сива". Але ж душа і серце вічно молоді. :hands:Не сумуйте. Все буде добре. :roze:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: А й справді - мовчання може стати спілкуванням, якби це не парадоксально було. Та й найменший дотик може викликати "тисячі мурах". Там може бути, коли закоханий!
у Вас 
0
