1 «Він мій!» — собі казала вперто. «Мій!»
«Не смій!» — кричали ангели. «Не твій!»
***
Та й серденько і плакало, й благало:
— Полиш… Чоловіків навкруг немало!
Сім’я у нього… Господи, як бути?
Невчасно обпеклася зіллям рути…
Горить її душа… І плач дівочий.
Сумні до болю гарні карі очі.
Як жити й не любить його — не знає…
Щодня поради в доленьки питає.
І вже немає сил його забути.
Їй тільки б голос, милий голос чути…
30.03. 2021 рік
Картинка з інтернету
Так, п. Василю. Ви досить точно охарактеризували описану у вірші ситуацію. Таке трапляється нерідко. .
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
.