Згадаю я роси ранкові.
Багрянок і сонця закат.
Ті руки і голос діброви.
Стежину,домівку і свій зорепад.
Дитинство і рідную неньку.
І в задумі очі сумні.
І тії недоспані ночі,
Що ти дарувала мені. Мамині очі і руки,
Я згадую часто про вас.
Мамині очі і руки,
Мені нехватає так вас. Згадаймо батьків наших рідних,
Й травою поросші стежки.
І запах хлібини,на щастя,
Що нам дарували вони.
Подяку складаю рідненька.
За мудрість твою,за весну.
Бо роки летять наче коні,
Вплітають й мені сивину.
Мамині..........
| 
у Вас 
ще раз дякую