Яке прекрасне свято нині,

Я переконуюсь: в усі віки й часи

НайчарівнІша жінка – із Волині,

Б’юсь об заклад, без конкурсів краси…

Серця, тіла, обличчя Ваші, очі,

Зібрали сильних для величних фраз,

Для побажань, відвертих і пророчих,

Адже зізнайтесь: Ви не Ви, без нас…

Так, ми грішим, і часто забуваєм,

Що Вам потрібні квіти не раз в рік,

Але ж з-за Вас нас вигнали із Раю,

Тому і блудить часом чоловік…

Хотіли б буднів трохи щасливіших,

Ніжніших поцілунків і обійм,

Ми просто не встигаєм, бо Вас більше,

Чаклунок, мавок, янголів і відьм…

Передаю всі фібри мого серця,

Дружині, мамі, доці і сестрі,

Хай Вам удача посміхається в люстерці,

І кожен день купається в добрі…