Ми не прості в суспільстві, навіть вдома, Для нас вагома кожна крапка, кома, І повелось віками, і спокону, Що ми відбілюємо долі по закону… І річ не в тім, що йдуть до нас погані, І нам доводиться боротися на грані, Як опоненти не строчили б тез, Нам насолода – над усе – процес… І як би не лунали компліменти, Які б не щирі йшли до нас клієнти, Нема для нас приємнішого дару, Ніж вчасний шелест гонорару… Не меркантильні ми, не душогуби, Та зціпивши не рідко зуби, губи, Ми поглинаємо чиюсь за гроші шкоду, Уклавши мовчки з совістю угоду… Хто б не кричав, що він найважливіший, Без нас під вартою не стане він вільніший, Я хочу з гордістю своє звання плекати, Вітаю Вас, достойні адвокати!
Це точно. Підписуюсь під кожним Вашим словом. Але вітати цих трударів на ниві правосуддя чомусь не хочеться. Хоча там є і справді чесні люди, та в цій країні їм життя немає.
Самокритика - це добре! Тільки хотілося би від вас почути пряму відповідь на наступне запитання? Чому ви віддасте перевагу: захищати несправедливо (на вашу думку) звинуваченого бідняка чи відвертого негідника-багатія?
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
