Ти знаєш, Костя, не прийдешні гості, Не головне – за скільки принесуть, І не бажання, відчепні до млості, А в щирості, відвертості – вся суть… Ти знаєш, друже, головне не дуже Пройматися посланнями небес, Важливіше, для кого не байдуже, Щоб ти хотів би з ними, а не без… Ти знаєш, брате, головне не брати, Що хтось зникає, близько до душі, Не рідко щастя сяє після втрати, Та й після втрат так пишуться вірші… Тебе люблю і міцно обіймаю, Як адвокат і друг, і старший брат, Я щиро радий, що тебе я маю, Якщо і ти, - радітиму стократ… Не буду тут кидатися словами, Ти – кращий серед кращих, наяву, Хай мрії переповнюють дивами, Щоб чули ми від тебе: - Я – Живу…
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1806 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn:Вірш написаний нелітературною мовою, а - її варіянтом, який часто називають діалєктом або західно-українським діалектом, що радше скидається на західно-словʼянські мови,
у Вас