Дитя, мов чисте полотно, Зіткане долями, серцями, Яким уже не все одно, Бо в нім нитки татуся й мами… І пригортають до грудей, Від вітру, гроз оберігають, І марять втіленням ідей, І час на лінощі не гають… І перше слово, перший крок, Цвітуть у пам’яті квітками, У досвід складений урок, Вплітаються у нас нитками… Той візерунок з кожним днем Заповнює душі клітинки, Буває щось навхрест утнем І в’яжемо добра відтинки… Чимало барв на полотні, Твого народження наймення, І золотаво-осяйні Батьків на вік благословення… Хай яскравішають роки Промінням сонечка щоранку, Лягає щастя з-під руки У неповторну вишиванку…
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 765 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
