Я тебе обіймаю, як брата, Не пручайся, вітання прийми, Дуже легко утому прибрати, Бо не сам ти, бо поруч є ми… Поцілуй усім серцем кохану, Як уперше до неї прилинь, Неповторну, для тебе зіткану, До нестями люби свою інь… І відлуння дитячого сміху, Наче квіти, щоденно збирай, Насолоджуйся щастям тихо І у домі хай буде рай… Розгорни щоєсили крила, Оптимізмом зіркам світи, Щоб орла та й zмія скорила? Ти – могутній, до мрій лети… І не треба чекати свята, Відкладати на завтра час, Бо життя – це тобі присвята, Мить за миттю, єдиний раз…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Інколи дивлюся ролики на ютубі. Вони надихнули мене на написання цієї римованої думки. З досвіду моєї матері і тітки знаю, що не для всіх українців чужина стала рідною домівкою. Ал
virchi: Навіть у найкращих місцях душа тягнеться до рідної землі. Війна змусила людей залишити домівки, але серце залишається прив'язане до України. Вірш схожий на голос української діаспори воєнно
у Вас 
ще раз дякую