Ти – втілення жіночної принади, У погляді – ще більше теплоти, Вуста цвітуть бутонами троянди, Розтоплює усмішка холоди… І кожен рух, і кожна ніжна риса, І блиск зіниць із-під вабливих вій Услід тобі, немов пройшла актриса, Здіймає мрій шалений буревій… І хай ні дощ, ані осіння злива В твоїй душі не спинить променад: Кохана і закохана, щаслива, А хмари – повз, а хмари – просто – над…
щиро вдячний, без нього няк, навіть, якщо його нема...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Інколи дивлюся ролики на ютубі. Вони надихнули мене на написання цієї римованої думки. З досвіду моєї матері і тітки знаю, що не для всіх українців чужина стала рідною домівкою. Ал
virchi: Навіть у найкращих місцях душа тягнеться до рідної землі. Війна змусила людей залишити домівки, але серце залишається прив'язане до України. Вірш схожий на голос української діаспори воєнно
у Вас 
0
Завжди захоплююсь Вашими віршами про кохання. 
ще раз дякую