У Катрусі є Кузьма, Це- маленьке кициня, Не сидить воно сидьма, Швидко двері відчиня.
У дворі вони удвох, Через квіти пригали, На городі, де горох, По доріжці бігали.
Стало сонце припікать, Мати, почала гукать: ,,Котик буде вже нявчать... Може всі підете спать?"
,,Дуже котика люблю,- Тихо мовило дівча,- Постіль зараз постелю, Та пограюся в м'яча".
|