Летить у долоні білесенький пух, здалося, що місто вдягає кожух, отак серед літа, ні з того, ні з сього, мов вати, насипало пуху м'якого! Та супиться дядечко: - Знову це лихо! Бабуся на лавці промовила стиха: - На пам'ять про літо вже маю не мрію, а нежить, хустинку і злу алергію! Пустіють алеї, пустіє доріжка, і місто, неначе сумна Білосніжка, панує сьогодні тут вихор із пуху, тікають із вулиці люди щодуху, хапають скоріше свої парасолі, не сніг то, не дощ, білий вихор - з тополі!
Так,багатьом дошкуляє тополиний пух,але важко уявити наш край без цих дерев,до того ж вони зовсім не мають наміру шкодити людям, тож не будемо їх лаяти. Гарний вірш!
Треба лаяти не тополі, а тих, хто їх насаджав. Дякую!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavka: В поисках настоящего мастера многие читают отзывы о гадалках на форумах. В некоторых случаях это помогает избежать мошенников. Но на опросы уходит немало времени. И это не гарантирует защиту от цыганк
klavysjka: Безмежно дякую! Насправді у житті і таке буває. А потім, наче на сповіді все сказала. На душі стало легше. А жила з тягарем таким все життя. Двуша і серце рвались в шмаття.
klavysjka: Щиро дякую! Хай Пресвята Богородиця всіх нас, наших захисників і всю УКраїну тримає під своїм Покровом завжди і допоможе торувати шлях до перемоги!
у Вас 
1
