Пішов зайчик в ліс густий Надумав ялинку дітлахам придбати Заблудився сердешний в гущавині Незнає де вихід шукати. Гуде завиває вітер гуляка Заєць дуже стомився Задрімав під дубом бідолага І враз пробудився. Привидилась зажурена його дружина Обидва синочки сумні Легко випурхнула пташка красива І виблиснуло сонечко вдалині. Ось пухната красуня ялинка Якій зрадіють дітлахи Онде моя стежинка Якою я йшов сюди Зайчик пострибав швиденько До улюбленої хатини Новий рік вже близенько Тепер Свято буде в родині.
вийшло поетичне оповідання - зміст є , звучить швидше як оповідка ...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: А й справді - мовчання може стати спілкуванням, якби це не парадоксально було. Та й найменший дотик може викликати "тисячі мурах". Там може бути, коли закоханий!