та
Полохливе зайченятко
Не відходило від татка,
Бо всього воно боялось,
То ж за батьків хвіст трималось.
Все, що бігало й літало,
Дуже зайчика лякало,
Навіть, білий в небі птах
Наганяв на нього страх.
Він від писку мишеняти
Раптом кинувся тікати.
— Я боюся, — каже мамі,
Звір страшний, дивіться самі.
Жаби квакають в ставочку,
Черв’як лізе по пісочку,
Продзижчала десь комаха —
Не помер він ледь від страху.
Заблукав у павутині,
Що звисала з віт ліщини,
І від страху став кричати,
Та й на поміч усіх звати.
А павук той, бідолаха,
Сам злякався, і від страху
Дременув тікати вгору,
На верхівку осокору.
Зайченя й собі злякалось,
Та ще дужче здивувалось.
Зайчик крихітний не знав,
Щоб від нього хтось тікав.
Червень, 2013 рік
Світлина з інтернету
у Вас 
0
:happy2: