По стежині біля хати
Йшов повільно рудуватий
Котик. Лапки білі-білі.
Очі - вишеньки неспілі.
Сам пухнастий, споважнілий.
Кінчик хвостика теж білий.
Мабуть, котик спозаранку
Умочив його в сметанку.
Бабця входила на г"анок,
Мимохідь впустила жбаник.
Кіт сметанки нализався
І в кущі дрімать подався.
Певне, він там спить і досі,
А дбайлива пані Осінь
Падолистом золотавим
Вкрила котика ласкаво.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Рада знову Вас бачити на сайті з прекрасним і мудрим віршем. Ви вірно підмітили недоліки людського характеру. Але такими нас зробив Господь, він же Матінка природа. Не ангели ми, і в лиху годину наші
у Вас 
0
