По стежині біля хати
Йшов повільно рудуватий
Котик. Лапки білі-білі.
Очі - вишеньки неспілі.
Сам пухнастий, споважнілий.
Кінчик хвостика теж білий.
Мабуть, котик спозаранку
Умочив його в сметанку.
Бабця входила на г"анок,
Мимохідь впустила жбаник.
Кіт сметанки нализався
І в кущі дрімать подався.
Певне, він там спить і досі,
А дбайлива пані Осінь
Падолистом золотавим
Вкрила котика ласкаво.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Безмежно дякую! Насправді у житті і таке буває. А потім, наче на сповіді все сказала. На душі стало легше. А жила з тягарем таким все життя. Двуша і серце рвались в шмаття.
klavysjka: Щиро дякую! Хай Пресвята Богородиця всіх нас, наших захисників і всю УКраїну тримає під своїм Покровом завжди і допоможе торувати шлях до перемоги!
у Вас 
0
