По стежині біля хати
Йшов повільно рудуватий
Котик. Лапки білі-білі.
Очі - вишеньки неспілі.
Сам пухнастий, споважнілий.
Кінчик хвостика теж білий.
Мабуть, котик спозаранку
Умочив його в сметанку.
Бабця входила на г"анок,
Мимохідь впустила жбаник.
Кіт сметанки нализався
І в кущі дрімать подався.
Певне, він там спить і досі,
А дбайлива пані Осінь
Падолистом золотавим
Вкрила котика ласкаво.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Дуже сильний, гострий і водночас глибокий вірш. У ньому відчувається не просто критика, а біль за правду, справедливість і відповідальність перед людьми. Особливо влучно з
virchi:Дуже образний і глибокий вірш. 🌿 Стільки різних перевтілень — і зрештою все одно повернення додому. Особливо сподобався фінал: простий, але дуже сильний. ❤️
у Вас 
0
