Поводилась зухвало гава,
Тому не втрималась і впала.
Але не вбилась, а вціліла,
Бо вельми дужі мала крила.
Змахнула ними і злетіла,
Об землю не розбивши тіла.
Знов на верхівку всілась гава,
Та й дивиться на світ зухвало.
А ми без крил — давайте ж, діти,
З повагою на світ глядіти.
21 вересня 2013
| 
у Вас 
1
Зухвальство до добра не доведе. 
