Сб, 06.09.2025, 01:40
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1076]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [135]
Аудіовірші [49]
Українцям [2714]
Вірш-пісня [551]
Вірші про Україну [1503]
Вірші про рідний край [816]
Вірші про мову [227]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [107]
Загадки [16]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [289]
Вірш-усмішка [1010]
Вірші про сім'ю [403]
Вірші про рідню [154]
Вірші про жінок [666]
Вірші про чоловіків [115]
Вірші про військових, армію [221]
Вірші про Перемогу, війну [438]
Вірші про кохання [3443]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [335]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [60]
Вірші про професію [85]
Вірші про eмiгрантів [146]
Вірші в перекладі [719]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1225]
Вірш-тост, вірш-привітання [122]
Для мене поезія - це [191]
Поети [276]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [25]
Релігія [345]
Щастя - ... [603]
Жінка - ... [265]
Життя... [4542]
Філософам [1318]
Громадянину [935]
Метафізика [159]
Опитування для Вас:
Дайте оцінку сайту української поезії
Всего ответов: 607

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Байка
 

Вовк на сповіді

Прийшов сповідати,
Вовк свої гріхи,
До священика,
За вбиті вівці всі.
 
Священик радісно прийняв,
Вовка бажання ці,
Бо сам він постраждав,
Вовк з’їв його вівці.
 
І довго сповідував,
За кожну він вівцю,
Щоб вовка очистити,
Освятити його душу.
 
Бо не мало овець,
Він в нього з’їв,
Через цього вовка,
Він дуже потерпів.
 
На праведну дорогу,
Він вовка довго наставляв,
Що він його замучив,
І вовк їсти забажав.
 
Вовку надоїли проповіді ті,
Бо в животі занили,
І голову морочать,
Пусті його кишки.
 
Став він розглядати,
На всі чотири сторони,
І у вікні він забачив,
Що пастухи овець вели.
 
А отець все наставляє,
І читає проповіді свої,
Він думок вовка не знає,
Що вони вже зовсім не святі.
 
Тут вовк отця зупиняє:
«Кінчай проповідь свою,
Бо залишуся без вечері,
Через  тебе, я з  голоду помру».
 
Скільки вовка не сповідуй,
Він думає про своє,
Як кусок м’яса відірвати,
І набити черево своє.
 
І деякі люди, як ті вовки,
Що серед нас живуть,
Сповідуються перед людьми і Богом,
Але, свого куска м’яса ждуть.

 

Додав: nagornyjj (29.08.2016) | Автор: © Володимир Михальнюк
 
Розміщено на сторінці: Вірш-усмішка, Байка, Михальнюк Володимир

Поділіться цією публікацією у Фейсбуці:

Переглянули твір - 3638 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 

Ключові (?): вовка, байка, Сповідь.

Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
ivanpetryshyn: Що це Ви, пані, таке кажете?
Ви могли насолоджуватися і тоді, коли я публікував мої вірші.
Якщо б Ви хотіли. Варто було просто не читати моїх.
Мої вірші аж ніяк не можуть перешкод

Nemo: якщо махаєш крилами, в яких є підтримка натхнення, стіни розсипаються на пісок... і чоло лишається цілим...

leskiv: Цікаві думки. Але не всі люди такі безстрашні і наполегливі в молоді літа. Я часто намагалась пробивати чолом стіни. Чоло розбивала, а стіни стояли непорушно.


     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz