ПРО ЗУХВАЛУ КОЛОДУ

На подвір'ї лежала колода -

Не давала нікому проходу.

Вдень, як видно, її обминали,

Вніч, як темно, то ноги збивали.

- Гей, посунься! - просили колоду,

А колода у відповідь гордо:

Не посунусь! Я дама поважна,

Ви ж під ноги дивіться уважно.

Довго люди колоду терпіли,

Та урвався терпець — розпілили.

А пізніше, зібравшися знову

Порубали колоду на дрова.

Щоб зимою у грубці палали

І домашнім теплом зігрівали.

Отака була доля в колоди,

Що усім не давала проходу.

Путь нікому не перетинайте,

Про колоду завжди пам'ятайте

8.08.2017