«Буває, що й вершник без голови мріє про шапку Мономаха» В. Чемерис «Хто з вас, друзі, ще не знає, Які Індик чудові шати має?» – Мугикає Індичка, Сидячи у гніздечку. Почув Індик це миле слово Й на себе глянув загадково, Поглянув вдруге, й втретє теж – Красі його немає меж. От і захотілось Індику Бути царем у курнику. Але умів він лиш кричати, То й став закони видавати, Ходить гордо і гельгоче, Нікого й слухати не хоче. Та швидко набридати йому стало, І на землі вже Індикові місця мало. Він прагне висоти і слави, Щоб про Індика усі на світі знали. Ходив, ходив він, гельготав, І на курник вже лізти став, Щоб велич всі його пізнали, На нього вгору очі підіймали. Та тільки на вершечок він попав, Як звідти на подвір’я й впав… І дзьоб його у землю вп’явся, Якої щойно він цурався, Простяглись крила на подвір’ї, Бруднющим стало його пір’я… А після собачого обіду Від Індика не залишилось сліду.
Тож і ти високо не лізь, Щоб бува звідти не зваливсь. Не треба вгору й вгору лізти, Бо можуть тебе черви з’їсти. 1999р.
Як високо літаєш в небо то падати болюче буде бо крила обрізають правда й люди .
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
