ІСТИНА   байка

В болоті слоник вгруз. Застряг по вуха, певно.

І сил уже нема. Лише стоїть смиренно.

А звірів поруч тьма. Юрба навкруг зібралась.

Усім цікаво враз. І як воно так сталось?

Одні фіналу ждуть. Сміються, от халепа.

Чого туди поліз? І згинеш, як дурепа.

А інші люто в крик: - Рятуйте, що ж ви стали!

Воно ж мале, дурне! Регочуть лиш шакали.

А хтось його жене: - Ти слон! Борись! Ти сильний!

Зберись із духом сам. Вилазь мерщій з трясини!

Малий на поміч звав. Його почуло стадо.

Слониха – мати йде. І слон штовхає тато.

Хапають, тягнуть вдвох. В очах жевріє вогник.

І диво – сам рвонув! З багнюки виліз слоник.

Життя,  мов джунглів світ. Не всі у ньому леви.

Одне лиш варто знать. Неважно, хто ви й де ви.

Бо сильні ми тоді, як поруч батько й мати.

Цінуймо їх, бо є в житті кого триматись.